Пропонуємо вам підбірку загадок про тварин!

Читайте, розгадуйте і проводьте час із користю!

Народні загадки

І вдень, і вночі у кожусі на печі. (Кіт)

Пролетіло на хвості та й сховалось в хворості. (Білка)

Б’ється, стука молоток, поправляє нам садок. (Дятел)

Хто з води виходить сухим? (Гуска, качка)

Хто спить, а очей не заплющує? (Заєць)

Без рук, без ніг, а по землі ходить. (Змія)

Повзун повзе, на базар голки везе. (Їжак)

Хто родиться з бородою? (Коза, цап)

Хто мене вб’є, свою кров проллє. (Комар)

Йде в поле — як дощечка, а з поля — як бочечка. (Корова)

Кругом бочки бігають клубочки. (Курчата і квочка)

Маленьке, сіреньке, а хвостик, як шило. (Миша)

Двічі родиться, а раз умирає. (Птах)

Сидить у куточку і тче сорочку. (Павук)

Хто боком спить, а лежачи їсть? (Свиня)

Лежить на сіні, сама не їсть й іншим не дає. (Собака)

Хто на собі ліс носить? (Олень)

Є крила, а не літає. (Риба)

Літературні загадки

* * *

Є у морі-океані

Риба люта і страшна,

На заваді хто їй стане,

Із кістками з’їсть вона.

Краще з нею не сваритись,

Ніж у шлунку опинитись.

Вона зла, мов Каракула.

Як же звуть її? (Акула)

Є. Бабенко

* * *

Хто літає над лужком

Наче вертоліт,

За пальне поп’є нектар

Й знову у політ? (Бабка)

М. Пономаренко

* * *

До квіточки лечу,

Лечу-дзижчу.

Дзум-дзум-жу-жу!

— Як звуть, не скажу. (Бджілка)

Г. Бойко

* * *

Вертольотики

Над водою вертольотики

Все літають взад-вперед,

І від легкого їх дотику

Не схитнеться очерет.

Що за дивні вертольотики

— Не гуркочуть, не гудуть

І самі себе без льотчиків

Понад озером ведуть?! (Бабка)

Н. Забіла

* * *

У вишневому садку

Чути пісеньку таку:

— Джи-джи-джи,— на весь садок,

— Нам нектар, а вам медок.

Аж тремтить довкола гілка,

Тут медок збирає… (бджілка).

М. Пономаренко

* * *

Біля гаю хатку маю,

День у день я вилітаю.

Жде на мене праця влітку.

Легко лину над лужком

І годую всіх медком. (Бджола)

В. Довжик

* * *

Зимою спить,

Літом бринить,

Понад садом літає,

Солодку росу збирає. (Бджола)

Б. Ярмоленко

* * *

Живу я там, де вічний лід.

Ловлю я рибу на обід.

В кожусі білому завжди

Виходжу часто я з води.

Умію плавати й пірнати…

А як мене, малята, звати? (Білий ведмідь)

В. Бичко

* * *

Ой, яке ж воно гарненьке,

Пишнохвосте і руденьке!

Не звірятко — просто диво,

Невгамовне, пустотливе.

Вгору, Вниз, На гілку, З гілки…

Хто це буде, діти? (Білка)

В. Кириленко

* * *

Червонясту шубку має,

По гілках вона стрибає.

Хоч сама мала на зріст,

Та великий має хвіст.

Як намисто, оченята.

Хто це? Спробуй відгадати. (Білка)

М. Пономаренко

* * *

Скаче вогник по гілках.

Зайчик з хатки — ох! і ах!

Мовила спросоння гілка:

— То не вогник, скаче… (білка).

М. Пономаренко

* * *

Хвіст пухнастий і рудий

Бігає туди-сюди.

В неї вуха наче ріжки.

Любить лускати горішки. (Білка)

Г. Чубач